Вже давно ми мали зігрітись промінням раннього сонця.
Трави в землі причаїлись, квіти б цвілий у віконця.
Такого лапатого снігу не бачила зроду.
Люди самі будують власну погоду.
23.04.13

Я статистично падаю у відчай.
Мене турбують марива вселенні.
Та хто ж ти? Знову гляну в вічі.
Билина, казка у порцелі.

Говорячи з собою розвиваюсь,
Шукаючи у собі паралелі,
Глянучи у вічі я не каюсь
Що перегнула вигини моделі .

Роздмухавши тумани добрих відьом,
Я полечу до склонів тихих гір
І поетично розкурю разовий відчай,
Не міряний окресленістю мір.

Ні, я не хвора. Трохи не така
Як ти читав у прозі шумних творів.
Я дивна, й для мене дивина
Осяяна величністю просторів.

У морі сухо, вогко на землі.
Я п'ю сухий пісок і дихаю водою.
Ні, я не хвора. Трохи не така
Як ти читав у прозі шумних творів.
10.04.13

Весна ще не прийшла у двері,
А я вже п'яна. П'яна нею.
Та втома, холод і печаль.
В моїх очах.

Тоді як серце вже палає,
А смуток ще не зволікає.
Тоді як я. Ще я жива.
Та нежива.